На великодніх вихідних ми пропонуємо вам пригадати класику української літератури і прочитати “Тіни забутих предків” Михайла Коцюбинського.
Інформатор розповідає про нове видання видавництва “Брустури”.
Так, книга називається саме “Тіни…”, а не “Тіні”, як нам звично. Справа в тому, що у книзі збережено мову останньої прижиттєвої публікації повісті 1913 року. Це робить видання унікальним.
Книга побачила світ цього року. Передмова написала науковиця Олександра Салій. Тут згадано цікавий факт: Коцюбинський записав історію про кровну ворожнечу двох гуцульських родів від вчителя Луки Гарматія. У повісті він їх назвав Палійчуками та Гутенюками.
“Його (Коцюбинського – ред.) повість з гуцульської автентики – це вона диктувала сюжетні повороти”, – пише вчена.
Книга має дуже стильний дизайн і витримана у червоно-чорно-білій гамі. Ілюстрації малювала Дарія Луцишина.
Нагадаємо коротко вам сюжет – між Іваном та Марічкою з двох ворогуючих родів спалахує кохання.
“Иван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже засіяла гори співанками своїми, що їх співають ліси й сіножаті, ґруні й полонини, дзвонять потоки і виспівує сонце… Але прийде пора, він поверне до неї, і вона знов позбирає співанки, щоб було одбуть чим весіллє…”, – пише Коцюбинський.
Однак коханню Івана та Марічки не судилося розцвісти. Марічку забрала “велика вода”. Хлопець повертається у гори, а потім після шести років блукань одружується на Палагні.
Повість не лише про кохання, але і про втрату, біль, зраду, екзистенційну самотість, смерть. А ще – про життя, вміння, як кажуть гуцули, набуватися. Текст приправлений мафілогією, звичаями та традиціями гуцулів. Коли будемо згадувати своє, як не зараз.
До теми: Книга на вихідні. “Дика ягода” Іванни Стеф’юк.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
