Цього року ми востаннє відзначаємо Різдво Івана Хрестителя 7 липня. Наступного року святкуватимемо вже за григоріанським календарем, 24 червня. Між Днем народження Ісуса й Івана Хрестителя минає пів року.
Детальніше про цей день Інформатор поспілкувався із отцем Михайлом Віхотем.
Перш за все треба розуміти, що Івана Хрестителя – це християнське свято, на честь Дня народження одного з найбільших пророків, пророка Івана. Зазвичай ми відзначаємо День народження святих до неба, тобто день їхньої земної смерті, але ось Іван Хреститель поруч з Ісусом та Марією: протягом року ми відзначаємо їхні дні народження земні й їхній відхід до неба, пояснює отець Михайло.
За життя Іван Хреститель був тим голосом, який готував людей до приходу Христа: “Навернути серця батьків до дітей, непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати Господеві підготовлений народ” (Євангеліє від Луки, 1:17)
Він закликав до покаяння й готував серця людей до приходу Месії. Іван Хреститель народився в батьків, які були похилі віком, у Захарії та Єлизавети. Єлизавета – це тітка Марії. В нашому народному розумінні Марія й Іван Хреститель – двоюрідні брат і сестра.
Іван Предтеча є найбільшим пророком Старого Завіту, містком між Старим і Новим Завітом. “Ми думаємо, що пророк це той, хто передбачає майбутнє, але насправді пророк це той, хто достуковується до сердець, той, хто доносить до людей те, що Бог прагне сказати в цю хвилину. Пророк це той, хто тут і зараз каже “Живіть праведно, відверніться від гріха“, – пояснює священник.
Коли ми говоримо про християнське й дохристиянське, то деякі дохристиянські звичаї церква інкультурує, себто надає їм нового значення. Наприклад, коли ми співаємо колядки сьогодні, ми прославляємо народження Христа.
Проте все, що стосується народного свята Івана Купала, не має нічого спільного зі святом Івана Хрестителя і не є його “іншою назвою”.
Так, свято Купала пов’язане з традицією очищення й для багатьох людей це просто звичаї, які не мають за собою чогось поганого. “Я би радив, щоби ми як християни знали й досліджували, що ми в той чи інший день відзначаємо, з чим пов’язане це свято. Не просто “Вітаю тебе з Іваном”. Що ти знаєш про Івана? Що ти би хотів побажати імениннику? Наприклад, коли вітаємо Івана, то бажаємо бути мужніми й відважними у свідченні правди. Так, Іванові відтяли голову за те, що не боявся говорити правду“, – каже отець Михайло.
На запитання, чи є участь у народних обрядах гріхом, отець Михайло відповідає так: “Я би радше ставив запитання “Що я вкладаю в цей зміст?” Якби мене хтось спитав “Чи треба мені це робити?”, я би сказав “На мою думку, ні”. Я не кажу, що ти вже найбільший грішник чи грішниця, але для чого це твоїй душі? Ворог людських душ любить подати так, що це нічого страшного. Так, колись стрибали через вогонь, щоби очиститися. Добре, але зараз ми отримуємо це очищення в Святій Тайні Сповіді. Ми християни, нам не треба скакати через вогонь, щоби отримати прощення. Навіть якщо ми кажемо, що це все байки – ворог людських душ і хоче вдати, що його немає, що це все казки. І якщо людина так думає, значить, десь трошки вдається його намір. Якщо ми, християни, мимоволі беремо участь у тому, за чим не стоїть щось добре… Можна так стрибати, що й попектися чи спалити щось. Краще візьмімо участь у тому, що точно є добре й що збагатить нас. Візьміть участь у Літургії. Не стрибайте через вогонь, підіть до сповіді, очистіть своє серце, прийміть Христа в Євхаристії. Не беріть участі в тих речах, які на перший погляд є безневинними, але за ними криються гадання, ворожіння… Ми довіряємо Божому Провидінню, а ворожіння є порушенням Закону Божого. Я розумію, що є народні традиції, є традиції, які церква заоохочує. Але є речі, які не підтримуються – якби так було, то зранку йдемо на Службу, а вночі тут палимо вогонь і стрибаємо через нього“.
“Господь діє второпно через тих, хто ширить Його слово“, – додає священник. Так, якщо ми говоримо про народні звичаї, які церква підтримує, вони мають співпадати з християнським розумінням.
“Навіть якщо маємо в селах такі звичаї, то священник тієї парафії мудро й втропно підкаже. Тому, як священник, я не заоохочую до участі в таких заходах. Треба запитати себе, чи це справді просто народне святкування чи я вкладаю туди щось більше? Чи не порушить це мого душевного спокою?“, – пояснює отець Михайло.
Читайте також: “Бог не покарає, Бог не бабайко”: розмова з отцем Іваном Сасом
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
