Інформатор Івано-Франківськ

ЖИТТЯ

5 років стояв, а тепер хочуть віддати в інше село. Що не так з пам’ятником Михайлу Ломацькому у Верховині?

5 років тому у смт Верховина, що на Прикарпатті, встановили пам’ятник українському письменнику, культурно-громадському діячу, вченому Михайлу Ломацькому. Він за життя написав чимало матеріалів про столицю Гуцульщини, тому його онук  та почесний доктор організації об’єднаних націй з питань науки, культури та захисту людини Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО Адріян Алиськевич вирішив зберегти пам’ять про свого дідуся. Однак зараз виникли певні непорозуміння з верховинською владою. 

Інформатор з’ясовував причину конфлікту.

Як розповів нам онук письменника, з ідеєю встановлення пам’ятника, архітектором та проєктом він звернувся до тодішньою місцевої влади. Усе погодили і домовилися про те, що сільська рада допоможе з транспортуванням і надасть автівку для цього:

“Однак коли діло дійшло до транспортування, то голова Верховинської райдержадміністрації Олег Лютий сказав, що мають проблему з машиною. За кілька днів я знову зателефонував до голови. Він відповів, що був у вищого керівництва і встановлення пам’ятника доведеться відкласти”.

Після розголосу про цей випадок, пам’ятник все ж встановили в центрі селища.

Його офіційно відкрили 24 серпня 2018. А незадовго до відкриття, 6 липня 2018 року Олег Лютий написав розписку про отримання на збереження цього пам’ятника.

Відкриття пам’ятника. Фото: Верховинська районна державна адміністрація

Цього року 22 серпня у Верховинській селищній раді створили проєкт, в якому пропонують перенести споруду в село Голови, яке знаходиться за 27 кілометрів від Верховини.

“Через те, що Михайло Ломацький певний час жив і був вчителем у школі села”, – додає пан Адріян.

Дізнавшись про це, пан Адріян разом з архітектором написали листи про те, що не підтримують перенесення та так само надали розголосу про ситуацію. Питання про зміну місця знаходження зняли.

Інформатор поспілкувався з головою Верховинської селищної ради Василем Мицканюком, який розповів, що пам’ятник просить передати до села староста Голівського сільського округу:

“Вона звернулася до нас із листом про щодо перенесення пам’ятника у зв’язку з тим, що він жив і працював у селі Голови у школі. Ми мали розглядати це питання на сесії селищної ради, але надійшли заяви щодо заперечення цього питання. Ми зняли його з порядку денного для додаткового вивчення”.

Пан Василь додав, що пам’ятник можуть перенести. Також він сказав, що творці пам’ятника не виконали рішення виконкому:

“Ми надавали дозвіл на встановлення зовсім іншого пам’ятника (погруддя), а не те, що вони привезли й поставили”. 

Про те, що пам’ятник був подарований Верховинській громаді, зі слів онука письменника, голова сільради говорить наступне:

“Він має акт прийому-передачі? Це є завірено? Це все слова”.

Інформатор слідкуватиме за перебігом подій далі.

Довідка:

Михайло Ломацький – український письменник, публіцист, культурно-громадський діяч. Народився 22 листопада 1886 року у с. Суходіл тепер Гусятинського району. Навчався у Тернопільській, закінчив Заліщицьку вчительську семінарію (1906). Учителював у селах Снятинського, потім Косівського повітів (с. Голови Верховинського району). Переслідувався польською владою, тому змушений був міняти місце роботи. У 1939 році був ув’язнений. Наприкінці Другої світової війни емігрував до Австрії (м. Відень), потім до Західної Німеччини. Був активним членом товариства «Гуцульщина».

Незабутні враження від Гуцульщини Ломацький згодом описав у своєму знаменитому «Опришківському гнізді».

Автор книг:

  • “На чисті води” (1955),
  • “Верхови­но, світку ти наш” (1956. ч. 1; 1960, ч. 2),
  • “На­риси з Гуцульщини” (1956),
  • “В країні чарів і краси”,
  • “Українське вчительство на Гуцуль­щині” (обидві 1959),
  • “Гомін гуцульської дав­нини” (1961),
  • “У  горах Карпатах” (1962).
  • “Бескидом  зеленим в три ряди садженим” (1962).
  • “Опришківське гніздо” (1964).
  • “Заворожений світ” (1965).
  • “По той бік Чорногори” (1966).
  • “Поділля. Спомини з молодих літ” (1968),
  • статей, есе з історії, етнографії, фольклору та ук­раїнознавства.

Помер 24 жовтня 1968 року у м. Шварцвальд (Німеччина), похований на українському цвинтарі в Мюнхені.

Артем Тригуб

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87.

Нагору