ЖИТТЯ

Від оберегу до модного аксесуару – історія української хустки

Опубліковано 07.12.2023

7 грудня відзначають День української хустки. Вона має цікаву історію й стала частиною національного строю. Багато хусток, які носили наші прабабусі та бабусі – фабричного виробництва.

Розповідає Інформатор.

Дослідник української міфології Валерій Войтович пише, що колись хустки позначали перехід дівчини “під владу” чоловіка. Заміжні жінки завжди прикривали голову. Дівчати повʼязувала сватів рушниками, а хлопця, майбутнього нареченою, – вишитою хустиною. Був звичай дарувати хлопцям вишиті хустини як обереги. На весіллі покриття голови нареченої хустиною – важливий ритуал.

Орнаменти хустки з Японії

У хустках давали в дорогу хліб із сіллю, дарували їх матері та кохані тим, хто йшов на війну. Коли козак гинув, хустину використовували в похоронному обряді. Також Войтович згадує, що хустка відігравала велику роль у поховальних обрядах, її клали в руки покійнику для того, щоб він міг утерти сльози.

Хустки носили дівчата та жінки чи не увесь рік. Зав’язували по-різному – залежно від регіону. Дівчата і жінки зав’язувалися різними способами.

Фото набору подарункових листівок “Україна й українці”

Бувають хустки різних видів – вишиті, мануфактурні. Вишиті хустки були популярні на Чернігівщині, Тернопільщині, Прикарпатті (Бойківщина та Гуцульщина). Вишивали, наприклад, гладдю.

Фото з набору листівок “Українське народне вбрання”

На Лемківщині носили хустки-“фацелики” з білої крамної тканини.

Мануфактурні хустки з вовни прикрашали квітами, а прийшли вони до нас з Швейцарії. У кінці ХІХ ст. вони стали дуже популярними в Україні. У центрі їх називали “тернові” – не через колір, а від мануфактур Гійома Луї Терно. На заході України вони мали назву “чеські”.

Фото Миколи Сеньковського

Фото з набору листівок “Українське народне вбрання”

Згодом фабричні хустки стали виготовляти у Японії. В народі такі ж називали “американками”, бо діаспора їх пересилала в Україну.

Вовняні хустки називали “шаляновими”. Шалян – фабрична вовняна тканина з вибійчаним квітковим малюнком, популярна на Гуцульщині та Покутті. З неї шили не тільки хустки.