ЖИТТЯ

Книгарня, кондитерська і музей Довбуша. Історія будинку із всевидячим оком

Опубліковано 17.12.2023

Кам’яниця на вулиці Мазепи є одним із найдавніших житлових будинків у Франківську. Яка в неї історія?

Будинок звели у 1830 році, і він один із найдавніших житлових у місті. Має два поверхи. Кам’яницю звів С. Галінський. Її наступними власниками були Ю. Шенгерський та його спадкоємці (до 1873 року), П. Кремер (до 1878), Б. Тайтлер (до 1910-х рр.), В. Гельфт (до 1930-х рр.) та I. Фогель (до 1939 року), пише історик Михайло Головатий.

Цікаво, що фронтон (трикутне завершення фасаду будівлі) мезоніну (надбудова над середньою частиною житлового будинку) прикрашений символічним християнським зображенням “всевидячого ока”. Зараз від зображення залишився тільки трикутний силует. На балконі другого поверху – кована монограма, що складається з початкових літер імені й прізвища першого власника.

У 1873 році Кремер розширив будівлю, і кількість приміщень у ній зросла з шести до одинадцяти. На першому поверсі розташовані комерційні приміщення. У 1823 році тут відкрилася перша і на довгі роки єдина в місті книгарня Миликовського. Впродовж 60-их років вона знаходилася тут. Частину першого поверху займала кондитерська крамниця Ертля. Тут збиралися гімназистів і молодь під час революційних подій 1848 року.

В будинку працювали філія віденської фабрики одягу “Гельман Кон і сини” (1891-1900 рр.), магазин меблів Фідлера (від 1891 року), кравецька майстерня Жалодека (від 1899 року), склад будівельних матеріалів Арнольда (від 1902 року). Протягом 1889-91 років перший поверх від вулиці Мазепи (нині музей Олекси Довбуша) винаймала газета “Кур’єр станиславівський”.

За совітів приміщення першого поверху тривалий час займали проєктно-конструкторське бюро сільгоспуправління та майстерня пошиття сценічних костюмів. У 1995 тут відкрили історико-меморіальний музей Олекси Довбуша, згодом – музей історії м. Івано-Франківська на базі колекцій професора В. Грабовецького.