27-річний Євген із селища Солотвин Богородчанського району втратив на фронті ногу під час евакуації іноземного побратима. Більше про історію Євгена читайте у матеріалі.
Повідомляє Інформатор, покликаючись на КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради
Євген разом з побратимами виносив з поля бою пораненого легіонера-литовця – попали під мінометний обстріл.
Як розповіла мати Євгенія, литовець близько трьох годин лежав на полі бою, його нікому було забрати. Тривали безперервні обстріли, а в кінці ще й авіація підключилася.
Командир бійця наказав йому піти, однак Євген пішов подивитися як там його іноземний побратим. Коли він побачив, що в литовця таке поранення з яким його неможливо просто так нести, то повернувся на позиції й за допомогою ножа змайстрував ноші, після чого з іншим легіонером вони понесли пораненого литовця.
Під час евакуації їх обстрілювали, нести було важко, адже було болото під ногами. Потім їм назустріч вийшли, ще четверо побратимів то евакуація стало легшою. Військові вже майже донесли легіонера як їх знову накрив мінометний обстріл.
Євген з командиром були попереду, то їх поранило найбільше. Зокрема, одну ногу Євгену майже відірвало одразу, вона висіла на м’язах, на шкірочці.
Якби хлопці не поставили йому турнікет, то взагалі не вижив би, на другій нозі вирвало кавалок м’язів з передньої частини стегна, зразу над коліном, 18 см в довжину і 15 см в ширину, як написано в діагнозі у виписці.
“Дякую золотим рученькам лікарів, дякую побратимам сина, що накладали турнікети, його однокласникам, друзям і нашим односельцям за підтримку. Думаю, це все врятувало йому життя” – ділиться мати Євгенія.
Мати постійно з сином, робить йому перев’язки, супроводжує з опікового відділення до Центру реабілітації, вже кілька днів, як він може підводитися й потроху працювати з фізичним терапевтом. Жінка ділиться, що найважчими для сина були перші дні після ампутації, тоді в нього були фантомні болі.
“Спати не міг ні вдень, ні вночі, дуже вимучувався. Аж поки не прийшов психотерапевт і дав антидепресанти, які забрали якусь частину того болю. Вона вважає, що найгірше вже позаду і син впевнено йде на поправку. Тим паче, що й “атмосфера в палаті позитивна, і хлопці хороші” – додає жінка
Пані Євгенія дякує Богові і пишається сином, що він не втік, не ховався від армії, що він справжній чоловік. Називає його “свідомим і розумним хлопцем”.
Як відомо, Євген закінчив ІФНТУНГ, опанував дві спеціальності, знає англійську, пройшов ІТ-курси. Працював в офісі фірми, що постачає автозапчастини по всій області.
“Я просто горда, що в мене такий син. Звичайно, шкода, що немає ніженьки і друга повноцінно не працює, але син – справжній захисник! Коли сталася біда з країною, він пішов на захист Батьківщини. Неймовірно цим пишаюся” – з гордістю резюмує Євгенія.
У вільний від допомоги синові час пані Євгенія читає. Її якраз застали за читанням книги “МояУПА” франківської авторки Люби Загоровської.
Читайте також: Дещо про капелюхи: як носити та де купити
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
