Цьогоріч буде 16 років, як ця вистава видніється на афішах франківського драмтеатру. До Міжнародного дня театру Інформатор підготував для вас рецензію на “Солодку Дарусю”. Чому після побаченого геть несолодко?
Наша редакторка Дарія Нагорна пішла на виставу і спішить поділитися враженнями з читачами Інформатора.
Історія, що стала основою вистави.
Йдеться про роман Марії Матіос “Солодка Даруся” або “Драма на три життя”. Як ви вже зрозуміли, головна героїня – Даруся. Дівчина – сирота живе у селі Черемошне, що на Буковині, у 1970-их роках.
Вона божевільна, тому місцеві кличуть її солодка. Від цукерок та втрачає розум, а ще дівчина не говорить відрізняється від інших. Та чи розуміють односельці, що це наслідок страшної біди, яка трапилась в родині дівчини?
Сюжет вистави “Солодка Даруся”.
Вистава починається з того, що ми бачимо вже дорослу дівчину. Її грає Тетяна Шавкова (деколи Галина Баранкевич). З першого погляду віриш своїм очам – Даруся несповна розуму. Смикані жести, крики, дивна ходьба, божевілля від цукерок, насміхання односельців. Вона живе сама, і сусіди переймаються, чи зможете Даруся дати собі раду. Та все ж вона справляється, хоча і чує голоси в голові, яка потерпає від страшного болю.
Дівчина зустрічає кохання. Іван (у виконанні Івана Бліндара) переконаний – Даруся не божевільна. Він знає, що вона все розуміє, що вона ніжна і сильна водночас. Іван намагається їй допомогти, везе до лікарів, але ті проганяють чоловіка. Вони живуть як родина, доки Івана не арештовує радянська влада.
Тоді історія повертається на 30-40 років назад та розповідає історію батьків Дарусі. Тут ми дізнаємось про їхнє кохання, подружнє життя та смерть матері дівчини. Даруся, яка була здоровою дитиною, зазнала такої глибокої психологічної травми, що її тверезий розум похитнувся назавжди. Це теж стало на заваді щастю дівчини та її коханого Івана.
До чого тут радянщина?
З народження Дарусі землі Буковини потрапили під окупацію радянськими військами, себто, її доля вже була понищена з віку немовляти. Потім численні репресії НКВД в довоєнний та післявоєнний час, скривдження матері головної героїні, її самогубство, арешт батька і це все з вини червоної напасті. А також… вина маленької дівчинки, яка лишень хотіла солодкого півника. Не розкриваю деталей вистави.
Лишень хочу додати, що, на мою (перепрошую) суб’єктивну думку, Даруся не була божевільною. Вона пережила важку, травматичну подію в дитинстві, яка ще й змусила її відчувати провину. Якби їй тоді надали психологічну допомогу, можливо, дівчинка навчилась би жити з важким минулим. Можливо, тоді б вона не відштовхнула Івана, коли побачила його в радянському однострої.
Висновок такий – драма ця сталась через радянську окупацію, яка потрощила життя щонайменше 4 героям історії: батькам дівчини, їй та її коханому Івану.
Акторська гра!
Тут можу сміливо сказати, що це було неймовірно. Надія Пасічняк, Надія Левченко, Євгеній Холодняк, Андрій Фелик, Соломія Луцька (в ролі малої Дарусі). Потужний акторський склад. Та окремо хочу згадати про Інну Бевзу та Тетяну Шавкову. Дві жіночі героїні, яким вірилось більше, ніж собі самій. Вони передали біль, розпач та тугу так кришталево чисто, що сумнівів не залишилось – я страждала разом з ними. Глядачі та глядачки плакали, десь не десь навіть схлипували.
Я раджу вам побачити цю виставу на власні очі. Це нестерпно гірко, але вкрай потрібно, бо тут і про нашу історії, і про цінність свободи, і про наслідки окупації північного ворога (аналогія на події сучасності).
Дарія Нагорна
Читати також: Розклад вистав у Франківському драмтеатрі в першій половині квітня
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
