Серед численних зимових свят одним із найулюбленіших і найвеселіших для українців здавна був день святого Андрія, який цього року відзначався 30 листопада. У цей день молодь збиралася на вечорниці, щоб розважатися та займатися ворожінням. Як саме святкували Андрія наші предки, яких традицій і обрядів дотримувалися, розповідаємо у матеріалі.
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ, покликаючись на сайт “Етнографія”
Наші предки здавна приділяли особливу увагу обрядам на Андрея Первозваного. За народними уявленнями, святий Андрій вважається втіленням чоловічого начала, провісником долі, покровителем кохання і шлюбу.
Тому Андріївські ворожіння були присвячені темі шлюбу. Дівчата хотіли дізнатися, хто буде їх чоловіком, чи буде він багатим, який матиме характер, чи стануть вони щасливі разом тощо.
Щоб передбачити своє майбутнє заміжжя, дівчата використовували різні обряди. Вони рахували дрова в оберемку, принесеному в темряві з дровітні (парне число вважалося доброю ознакою), або ж обчислювали кількість кілків на певній ділянці тину.
Як на Гуцульщині незаміжні дівчата ворожать
Також бувало, що підслуховували у хліві, чи рохкає свиня, виливали віск, запускали на воду половинки горіхових шкаралуп із запаленими свічками, дивилися в дзеркало опівночі, клали під подушку пояс та вдавалися до інших ворожінь. Усі ці дії мали на меті з’ясувати можливість швидкого шлюбу.
Особливим атрибутом свята Андрія було обрядове печиво – калита, яку ще називали “коржем” або “коляти”. У її приготуванні брали участь усі дівчата, що збиралися на вечорниці.
Калита, кругла й золотава, символізувала сонце. Її пекли з пшеничного або житнього борошна, посипали маком, зверху змащували медом, а орнаменти створювали за допомогою маківки. Готову калиту підвішували до сволока в хаті, де її охороняв “пан Калитинський” із квачем або віхтем у руках.
Гра полягала в тому, щоб хлопці, дівчата, а іноді й господиня хати, по черзі “їхали верхи” на рогачі чи кочерзі та намагалися без допомоги рук відкусити шматок печива, не розсміявшись. Ті, кому це не вдавалося, ставали об’єктами жартів: пан Калитинський мазав їх обличчя сажею, створюючи веселий настрій усім присутнім, як описують етнографи.
Свічка з обряду ворожіння на Гуцульщині
Одним із найяскравіших і збережених у народній традиції елементів духовної культури залишаються андріївські ворожіння. Особливо популярними були дівочі ворожіння про майбутню долю за допомогою балабушок.
Серед жартів найпоширенішими були такі:
- знімали хвіртки з воріт і заносили їх до сусідів або на околиці села;
- підпирали двері хат кілками;
- зв’язували їх мотузками або закладали дровами.
Окремі пустуни навіть затягували на дах хати цілий віз чи запускали в димар горобців.
Окрім веселощів, існували й серйозні обряди. Наприклад, на Гуцульщині для забезпечення врожаю брали землю з дев’яти меж і через дев’ять днів розкидали її по своїх грядках. На Буковині забивали осиковий кіл під ворота або годували корову хлібом із цукром, покладеним на долоню.
Гуцули та буковинці вірили, що на Андрія вовки збираються у зграї та стають небезпечними, тому дотримувалися певних заборон на жіночі роботи, як-от прядіння, шиття чи прання. Уважалося, що порушення цих заборон може накликати біду: “прийде вовк і забере худобу”.
Більше про те, як відбувається ворожіння на Гуцульщині Інформатор розповів тут.
Інформатор бажає вам мирної неділі.
Читайте також: “Наш глядач має шукати нас серед якихось вивісок, пабів…”: історія приміщення театру ляльок
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
