Нещодавно до редакції Інформатора завітав Ігор Маслов, Представник Національної ради в Івано-Франківській області. В спілкуванні-знайомстві з редакцією вдалось обговорити чимало питань стосовно роботи медіа на Прикарпатті. Найцікавішу частину нашої розмови публікуємо в статті нижче.
Про ситуацію в українських медіа сьогодні, і трішки прогнозів на майбутнє, пише Інформатор Івано-Франківськ.
Вітаю, пане Ігор! Почнемо, мабуть, з питання про рішення Нацради за останній рік, яке з них Ви особисто вважаєте найсміливішим і чому?
Найсміливіший у цьому контексті означає «ризикований» та «відважний». Національна рада вже декілька років приймає усі рішення згідно із новим українським медійним законодавством (Закон України «Про медіа»), яке є у порівнянні із старими правилами роботі медіа доволі революційними. Тому іноді рішення можуть бути сприйнятими як сміливі. Ще раз повторюсь – всі рішення готуються та приймаються згідно із нормами Закону «Про медіа». Тому дії Національної ради – це не прояв сміливості, а прояв державницької позиції. Те, що для когось є найсміливішим – для нас є буденним. Всі рішення Національної ради демонструють готовність медіарегулятора не лише декларувати, але й реально впроваджувати зміни в медійному просторі, забезпечуючи його більшу прозорість та відповідність європейським стандартам. Наша сила – у беззаперечному виконанні норм медійного законодавства.
Чи бачите ви в Івано-Франківську та області попит на гіперлокальні подкаст-студії? Питаю, бо Калуська редакція Інформатора якраз в процесі запуску проєкту з таким потенціалом, то якщо пофантазувати, яким може бути їх пілотний формат, актуальний для нашого регіону?
Так, потенціал для гіперлокальних подкаст-студій в Івано-Франківській області (як і в інших областях країні), безумовно є. В умовах швидкого розвитку діджитал-технологій та зростання інтересу до аудіоконтенту, подкасти стають все більш популярним форматом споживання інформації. Гіперлокальний підхід тут є ключовим, адже люди завжди зацікавлені почути те, що відбувається поруч з ними: у їхньому місті, районі, на їхній вулиці. У громадах є потреба у «своєму голосі» на теми, які зачіпають локальне життя, не доходячи до загальноукраїнських медіа. Для Калуської редакції пілотним форматом міг би стати цикл подкастів з умовною назвою «Голоси громади» – розмови з місцевими підприємцями, освітянами, ветеранами, тобто з людьми, що формують майбутнє регіону. Це може бути живе документування трансформацій після децентралізації, війни, зміни поколінь.
Якщо говорити більш конкретно про пілотний формат для Калуської редакції, то я б пофантазував на тему «Міські легенди та реальні історії Калуша». Цей подкаст міг би поєднувати елементи історичного дослідження, місцевого фольклору та інтерв’ю з видатними мешканцями. Кожен епізод міг би бути присвячений певній вулиці, будівлі, або знаковій події в історії Калуша. Такий формат дозволив би не лише інформувати, а й залучати місцеву громаду, створюючи відчуття приналежності та гордості за своє місто.
Після вступу України до European Audiovisual Ob servatory, що відбулось нещодавно, які три франківські кейси ви показали б Європі першими?
19 червня 2025 року Україна стала 42-м членом Європейської аудіовізуальної обсерваторії, яка функціонує під егідою Ради Європи у Страсбурзі. Інтереси України у Виконавчій раді, головному керівному органі Обсерваторії, представлятиме Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Офіційною представницею України у Виконавчій раді стала голова Національної ради Ольга Герасим’юк. Членство України в цій організації означає, що Європейська аудіовізуальна обсерваторія зможе включати факти та цифри про Україну до своїх звітів та баз даних. Крім того, Україна зможе стати членом різних мереж, які сприяють і отримують вигоду від цього інформаційного потоку. Це сприятиме більшій впізнаваності України та підтримає зусилля її професіоналів, які працюють у різних аудіовізуальних секторах. Якщо би у мене була така можливість, я б запропонував три кейси, які демонструють унікальність та потенціал Івано-Франківської області:
1. Аудіальні та аудіовізуальні мовники у гірських громадах області: як радіо та телебачення зберігають зв’язок із людьми в умовах складної логістики і слабкої інфраструктури. Це реально зробити на прикладі роботи ТРК «Надвірна» (м. Надвірна) та Верховинського комунального радіо «Гуцульська столиця» Верховинської селищної ради (селище Верховина);
2. Освітні медіаініціативи в ІТ-кластерах Івано-Франківська: як приклад синергії молодіжних стартапів і цифрового контенту;
3. Регіональні журналістські проєкти на перетині культури і пам’яті: наприклад, документальні серії про репресованих, депортованих, або про Гуцульщину як простір діалогу різних культур. В цьому випадку підійде досвід медійників з «Суспільне Івано-Франківськ».
Тепер поговорімо про тему, яка доволі часто обговорюється в медійному середовищі. Чи справедливо, що онлайн-медіа отримують попередження за відсутність контактної інформації на сайтах, тоді як автори Telegram-каналів залишаються «в тіні»? І що з цим можна зробити?
Перше: онлайн-медіа, які і інші види медіа не отримують «попередження». Такого засобу реагування в Законі «Про медіа» взагалі не існує і не треба лякати ним онлайн-медіа та читачів. В законі прописаний новий засіб реагування – припис. Певна кількість медійників ще не звикли та зазвичай ставляться до нього насторожено і сприймають як санкцію, яка негативно може вплинути на роботу медіа. Припис – це не аналог попередження, а зовсім інший засіб реагування. Він застосовується за незначні порушення, до яких відноситься, в тому числі, порушення зареєстрованим (підкреслюю, – саме зареєстрованим) суб’єктом у сфері онлайн-медіа встановлених статею 37 Закону «Про медіа» вимог щодо зазначення вихідних даних. Що вимагає медійне законодавство від зареєстрованих онлайн-медіа (а це і вебсайти і Телеграм-канали і канали у відеохостингу Youtube та TikTok, сторінки у соціальних мережах Facebook та Instagram): оприлюднювати та регулярно оновлювати на своєму у своєму онлайн-профілі такі вихідні дані:
1) офіційна (зареєстрована) назва онлайн-медіа;
2) поштова адреса, телефон, адреса електронної пошти суб’єкта;
3) ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі.
Отже, мова йде про всього лише три пункти інформації. Ви вважаєте це несправделивим чи непотрібним? Невже читач не має права знати ці офіційні і відкриті дані? Коли майбутній суб’єкт у сфері онлайн-медіа готує документи на реєстрацію, я обов’язково попереджаю, що після реєстрації необхідно буде виконати цю норму Закону. Жодного разу не виникає заперечень чи запитань: а навіщо, я не хочу, я не буду, це порушує мої права. А після реєстрації дехто забуває про обов’язок, так би мовити, відкритись перед споживачами інформації. І не відразу медіа отримує припис. Після здійснення моніторингу і виявлення ознаки порушення 37-ї статті законодавства, на медіа направляється лист з описом ознаки порушення і пропозицією виправити її протягом місяця. І вже тоді, якщо медіа після цього не реагує на зауваження, на відкритому засіданні Національної ради виноситься рішення про припис.
Тепер до другої частини Вашого запитання. Не погоджуюсь, що всі Телеграм-канали знаходяться «в тіні». Не скажу Вам точно кількість зареєстрованих телеграм-каналів в масштабах України (а ця кількість не є малою), не володію станом на зараз цією інформацією. В Івано-Франківській області зареєстрований тільки один Телеграм-канал: «ПІК. Прикарпатська Інформаційна Корпорація», у них в цьому домені присутня вся необхідна інформація. Хто ж винен, що тільки один телеграм-канал в області зареєстрований? Ви також маєте телеграм-канал, але не реєструєте його. Чому? Тому що реєстрація онлайн-медіа, згідно із Законом, справа добровільна. У нас в області зареєстровано 18 вебсайтів (загалом онлайн-медіа станом на 14 липня – 25), за межами реєстрації – в рази більше і Ви це прекрасно знаєте. Тому питати саме про Телеграм-канали – це суб’єктивно звужувати зміст питання. І насамкінець – важливо підвищувати рівень медіаграмотності, щоб аудиторія розуміла, чиї ресурси вона читає і кому можна довіряти.
Прийнято. А якщо повернутись до Вашої роботи, як ви особисто вимірюєте її успіх, за якими показниками чи, як то кажуть в ІТ-сфері, – які ваші KPi? Це кількість виданих ліцензій, зменшенням порушень чи щось ще?
Особисто для мене, як для представника Національної ради в області, успіх роботи вимірюється не лише кількісними показниками (кількість проведених конкурсів на мовлення, кількість виданих ліцензій та зареєстрованих медіа), а й якісними змінами в медійному просторі. Звісно, є ключові показники ефективності:
– зменшення кількості порушень медійного законодавства про медіа;
– збільшення прозорості медійного ринку області;
– підвищення якості контенту та дотримання журналістських стандартів в медіа;
– підвищення рівня медіаграмотності населення та працівників медіа;
– ефективність реагування на виклики, пов’язані з дезінформацією та інформаційною безпекою.
Для мене успіх – це коли медіа є незалежними, професійними, відповідальними, а громадяни мають доступ до якісної та достовірної інформації; це коли зникає потреба в покаранні, тому що зростає рівень відповідальності.
Цікаво, а якби Нацрада мала власний внутрішній «стартап-фонд», яку інновацію для боротьби з дезінформацією ви профінансували б першою?
Я б підтримав створення діджитал-платформи, яка поєднує перевірку фактів із пояснювальним контентом, адаптованим під різні аудиторії: від старшокласників до людей похилого віку. Це може бути інтерактивний формат, де користувачі можуть розпізнати фейк, отримати коротке пояснення і порівняти джерела. Така платформа була б не лише захистом, а і важливим та необхідним інструментом освіти. Також необхідно вчити використовувати штучний інтелект для верифікації інформації.
Які питання Ви б самі хотіли почути від журналіста, але вам їх досі ніхто не задавав?
Мені б хотілося, щоб хтось запитав: «Що для вас означає етика в медіа – не в теорії, а на практиці?» Бо дуже часто про етику говорять формально, а насправді це щоденне рішення: кого запитати, як сформулювати заголовок, що показати в кадрі. Це питання цінностей, яке або формує довіру або руйнує її.
І насамкінець хочу обговорити з Вами свіжу інформацію, з посиланням на матеріал «Детектор Медіа» про зменшення зарплат та звільнення на телеканалі «Інтер». Це тривожний дзвіночок для усіх медіа чи якась локальна ситуація?
Почну з того, телебачення (і особливо ефірне мовлення) переживає не найкращі, а напевно, найважчі часи. Перегляди в Т2 падають, провайдерам (кабельного телебачення) все важче збирати гроші за свої послуги, рекламний ринок маленький. Ріст спостерігається тільки у ОТТ-сервісів та Fast-ТБ. Реклама все більше переходить в діджитал. Класичне телебачення потрохи втрачає позиції і в майбутньому, яке може прийти зовсім скоро, переможе той, хто перетворить свій канал у застосунок для телефону, планшету тощо. Чи більше медіакомпанія, тим важче їй пройти це етап. Саме це ми і спостерігаємо зараз на одному із загальнонаціональних телеканалах. Адже медіа, це і бізнес також. І коли не вистачає коштів на утримання бізнесу, – скорочуються зарплати та персонал. Це класика бізнесу. Я не знайомий детально з ситуацією на «Інтері», але впевнений, що все йде за таким сценарієм. Чи це дзвіночок для всіх медіа? Для початку я скажу, що Івано-Франківська та Львівська області є єдиними в Україні, хто не втратив жодного медіа від 24 лютого 2022 року і по сьогоднішній день. Всі працюють. Чи це не торкнеться наших медіа? Якщо власники будуть бачити, що не можуть сплачувати зарплати всім працівникам, то і на наших медіа буде така сама ситуація. Медіа – це в тому числі і бізнес для власників компаній.
Наприкінці – хочу побажати усім прикарпатським медіа (радіо, телебачення, провайдери, онлайн та друковані) втриматись у важкі часи та залишитись на цьому ринку.
Дякую за розмову! Успіхів у досягненні Ваших цілей!
Читати також: Джамала стала членкинею Grammy Academy
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
