Щовівторка у франківському “Бастіоні” художниця Оксана Тригуб-Мілашевич проводить майстер-клас з малювання для діток-переселенців.
Інформатор відвідав майстер-клас та познайомився з художницею.
Вона родом з Горлівки, але переїхала до Франківська в 2014 році. Каже, що вже відчуває себе франківкою. Створює картини вже довгий час, але саме тут з’явилось визнання та цікавість аудиторії:
“Я до цього писала картини, організовувала виставки, але це був більш вузький формат. Бо треба було написати, потім здати полотно в крамницю, галерею і все. В Івано-Франківську з’явилося більше уваги до моєї творчості, це так. Я називаю це “Франківський феномен”. Тут якась така атмосфера та осередок, де творця по-особливому сприймають”.
Художниця розповідає, що благодійністю займається давно і завжди допомагає чим може:
“Я завжди брала участь у якихось благодійних заходах. У нас проводилися бали на збір коштів для покупки апаратів для лікування хворих дитячого відділення. Від благодійної організації “Дім Сірка” ми продавали багато робіт на підтримку різних проєктів. А зараз керівництво “Бастіону” виділило мені приміщення під студію, де можна проводити майстер-класи та виставки. Була пропозиція, аби раз на тиждень у зручний час проводити волонтерські заняття”.
Оксана говорить, що її виставки у місті проводяться часто. У “Бастіоні” нещодавно закінчилася її персональна тринадцята виставка. Майстриня весь час працює на розвиток своєї творчості, також продає свої твори. Частина прибутку йде на благодійність:
“Я переказую гроші на на фонд Притули, мені так спокійніше. На якісь медикаменти чи волонтерські потреби, на які я точно знаю, що вони ідуть нашим бійцям. Я не назву точну суму, але це в тисячах гривень. Воно оттак віддається, навіть не думаючи про це “.
Також Оксана розповідає, що в умовах війни працювати з дітками не складно. Вона має свій підхід до кожної дитини і намагається відчути її:
“Я не тягну нікого в якийсь бік, навпаки, даю їй волю, можливість виговоритись, вислухаю її. Також діти бувають дуже мовчазні. От якраз тут є така тенденція, що вони дуже мовчазні і в перші дні не дуже йдуть на особистий контакт, але одне, два, три заняття і дитина вже спокійніша. Я розумію, що можу їй допомогти, щось для неї зробити”.
Оксана зазначає, що діти приїжджали з різних куточків України у Франківськ та приходили до неї на майстер-класи:
“Це і Маріуполь, і Херсон. Це Харків, Ірпінь, Миколаїв, Одеса. Вся географія, яка під обстрілами”.
Також художниця розповідає, що діти можуть самі обрати, що малювати. Або ж вони можуть взяти роздруківки і змальовувати з неї. Обмежень у цьому плані немає:
“У нас немає мети, наприклад, якщо це заготовка, то змалювати щось ідентичне. Я за те, щоб було своє авторство. Щоб діти взяти ідею і втілили її максимально по-своєму. Я дуже за це “топлю” і нікого не примушую ні до чого. Я за те, щоб людина себе почувала максимально комфортно і вільно. Вільна країна, ну що ви хочете”.
Також Оксана розповіла про свої плани на майбутнє і додала, в якому стилі б хотіла себе спробувати надалі:
“Я прагну максимально проїхатися виставками по Європі, взагалі по всьому світу. Я навіть думаю, може мене Японія чекає? Знаєте, є такий вираз: “Хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої наміри”. Після виставки 30 червня я для себе відчиняю двері. Я хочу більше зайнятися своїми виставками, проїхатися по Європі. Не знаю, може, Литва, може Польща. Зараз веду перемовини з галереями. Поки не буду казати “гоп”, то все буде поступово”.
Художниця сказала, що хотіла б закордоном познайомити людей з українськими мотивами та гуцульським ліжником. Вона для себе його виділяє окремо. Вона розповідає, що їй дуже подобається орнамент. А познайомилася із ліжниками на Прикарпатті:
“У мене моя свекруха тче ліжники сама. І я от настільки їх, знате… Мені це захоплює цей процес, захоплює результат від цього, що у мене навіть є мрія. У мене 2 мрії – написати мурал і виткати ліжник. Я тчу на полотнах за рахунок фарб і мені хотілося цією ідеєю поділитися з дітьми, і багато хто підтримав це. Хтось ні, хтось такий: “Нє-нє, ми тільки своє”.
Оксана створила серію картин з ліжниками, але їх швидко розкупили. Художниця каже, що вона шукала і шукає себе в різних стилях та постійно щось пробує нове:
” Мене не заносило в пейзажі, абстракції, натюрморти, квіти, і це серіями писалося – гір, моря. Мені навіть друзі казали: “Та Оксанко, визначся. Скільки можна оттак от носитись?” Але все одно стиль свій залишався такий впізнаваний. Коли я зараз спробувала абстрактні малюнки по гуцульських килимах, мені почали казати: “Оксано, то ось це твоя фішка”.”
Інформатор також познайомився з відвідувачам майстер класу.
Андрію 15 років. Він приїхав з усією родиною із Маріуполя. Каже, йому подобаються роботи Оксани і те, як вона допомагає малювати, шукати себе:
“Я на полотнах не малював, але мені завжди подобалося малювання. І тут випала така можливість. Я вирішив спробувати. Мені Оксана запропонувала намалювати ліжники.”
Валерії 10 років. Дівчинка родом з Харкова. Говорить, що познайомилася з малюванням у Івано-Франківську завдяки Оксані:
“Оксана дуже добра і завжди мені допомагає, якщо я щось не так зробила. Коли тільки почала малювати, в мене не виходило. Зараз виходить”.
Також на майстер-класі є постійні відвідувачі: мама Тетяна з 5-річною донькою Софією. Вони родом з Дніпра. Тетяна розповідає, що з Оксаною познайомилися на вулиці, коли художниця малювала одну зі своїх робіт:
“Дитина побачила і їй сподобалося. Оксана розповіла, що вона працює з дітками. Ми вирішили прийти спробувати. І навіть є картина, ліжник вже намальований. Софія малювала, їй це дуже подобається. Тут дуже творчо, спокійно, затишно. Дитині комфортно, вона радіє. Завжди на заняття біжить. Це не те, щоб там я її змушую. Я кажу: “Сьогодні у Оксани заняття”, і вона одразу: “Клас, побігли”. І ми прямо біжимо на заняття.
Інформатор також підготував матеріал, аби ви змогли зануритися у атмосферу творчості на майстер-класі:
Артем Тригуб
