Святкові мандарини, салати на столі й президент по телевізору — звичні речі, що асоціюються із Новим роком. Проте така обрядовість прийшла до нас саме з радянського минулого.
Союзу як держави вже не існує, а традиції лишились — Інформатор розповідає, які.
Мандарини — святкова їжа
Запах мандаринів і хвої неодмінно нагадують про Новий рік кожному, хто виріс на пострадянському просторі, навіть не в самому союзі. Пояснення цьому дуже просте — синонімом поняття “срср” є “дефіцит”. Саме через вічну нестачу такі продукти як копчена ковбаса чи мандарини для більшості жителів радянської країни були чимось дуже особливим і дорогим, що можна було придбати лише до свята. В продажі мандарини з’являлись якраз під Новий рік — ось і асоціація, яка вироблялась роками й пережила причину своєї появи.
“Не чіпай, то на Новий рік!”
Або ж “на свята”, якщо додавати й Різдво, яке частина українців святкує 7 січня. За часів союзу дефіцитні продукти для новорічного столу починали скуповуватись задовго до самого свята, бо просто прийти й придбати все в останній вечір було просто неможливо. Й річ не в чергах, у яких радянська людина вистоювала (майже без іронії) пів життя — продуктів просто не вистачало на всіх охочих і їх розбирали, щойно ті з’являлись на прилавках.
“Олів’є” й інші “мімози” з “шубами”
Мова не про конкретні салати, а про саму традицію нарізати безліч салатів (заправлених незмінним майонезом). Новий рік як свято, яке претендувало на головне в зимовому циклі, замість Різдва, в союзі було прийнято святкувати з максимальним розмахом і обов’язково ходити в гості. В самому прийомі гостей, звісно, нічого поганого немає, проте радянська країна принесла нам традицію, яка геть не сприяє святковому настрою — проводити цілий ранок 31 грудня за нескінченною нарізкою, перемішуванням і накладанням салатів і бутербродів з ікрою. Така тенденція збереглась і нині, часто незалежно від того, чи прийдуть ввечері гості. Тож дружнє нагадування — готувати салати варто лише якщо ви справді їх любите.
Звернення президента по телевізору
Одразу зауважимо — в непрості часи такі промови справді можуть підняти дух. Але традицію особистого звернення до громадян на пострадянському просторі започаткував Брєжнєв, промови якого зводились до того, що рік був хорошим, а наступний буде ще кращим. До прикладу, в Британії значно довшу традицію має різдвяне звернення від монарха. Сьогодні ж новорічна промова президента — традиційне явище для багатьох країн.
Читайте також: Скільки вартує олів’є й чим його замінити
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
