Раніше Інформатор розповідав про виклики, з якими стикаються представниці ЛГБТ-спільноти з Івано-Франківська. Йшлося про прийняття своєї сексуальної орієнтації, а також камінг-аут, яким квір-люди прямо заявляють про власну сексуальну ідентичність. Цього разу героїні матеріалу поділилися досвідом проживання в Івано-Франківську. Чи стикаються вони з осудом, або ж навпаки отримують підтримку та розуміння серед оточуючих — читайте у матеріалі.
Підготував Інформатор Івано-Франківськ.
Квір-людьми є представники та представниці ЛГБТ+ спільноти або ті, чия ідентичність не є гетеросексуальною, але виходить за рамки абревіатури ЛГБТ (ред. позначає Lesbian (лесбійок), Gay (геїв), Bisexual (бісексуалів), Transgender (трансгендерів).
Серед них — Євгенія, яка проживає в Івано-Франківську близько 3 років. До цього вона разом із своєю дівчиною мешкали у Миколаєві. Героїня матеріалу зазначає, що вони не приховують своєї сексуальної орієнтації.
«Ми обидві відкриті лесбійки і не приховуємо цього, але і не транслюємо це. Приватне життя — воно на те і приватне, щоб його бачило тільки близьке коло. Водночас, у якихось організаційних питаннях, якщо відчуваю, що це безпечно, то можу вказати на статус своєї дівчини», — пояснює Євгенія.
Жінка вважає, що ставлення до представників ЛГБТ-спільноти в Україні недостатньо толерантне. Хоча Євгенія тривалий час не стикалася з відкритою агресією через свою сексуальну орієнтацію — вона продовжує зважувати те, як оточуючі ставляться до квір-людей.
«Є багато спільнот, де гомофобія підтримується, особливо це стосується релігійних спільнот, або інших організацій, які підтримують “традиційні цінності”», — розповідає жінка.
Ілона, наступна героїня матеріалу, вважає, що в Івано-Франківську жінки, зокрема представниці ЛГБТ-спільноти, не можуть почуватися у безпеці. Дівчина пояснює це тим, що у місті досі є чимало людей із консервативними поглядами (ред. соціально-політична течія, яка орієнтуються на збереженні історичних традицій, форм і принципів суспільного та політичного устрою).
«Тут (ред. в Івано-Франківську) почуватися безпечно, коли ти жінка і тим паче лесбійка — неможливо. Особливо, коли твій зовнішній вигляд не такий, як прийнято соціальними нормами. Пригадую, як у школі через пірсинг мені постійно дошкуляли хлопці. Бувало, що, гуляючи з подругою, за один день до нас чіплялися троє різних чоловіків», — згадує дівчина.
Ілона додає, що проживає у ваганнях між тим, чи розповідати новим оточуючим про власну сексуальну орієнтацію, а чи утриматися, щоб не натрапити на осуд.
«Це справді страшно, бо тебе можуть не прийняти у школі, коледжі, сім’ї та й самому місті. Відчувається невідомість, тобто, що може щось статися, якщо хтось дізнається про мою орієнтацію. Чи можу я про це розповісти, а чи навпаки — краще приховати. Ти живеш у постійних думках, наприклад, на роботі, де з одного боку все гаразд, а з другого — а якщо дізнаються, що станеться? Це страшно, буває лячно за свою безпеку», — пояснює дівчина.
На думку Ілони, в Івано-Франківську слід і надалі працювати над толерантним ставленням, зокрема до представників ЛГБТ-спільноти. Дівчина спостерігає як у місті люди з консервативними поглядами виховують дітей, в яких вже спостерігають гомофобію (ред. набір стереотипів і упереджень щодо гомосексуальних людей, підкріплений страхом, ворожістю, соромом, ненавистю).
«Толерантне ставлення до будь-кого у Франківську — це проблема, адже люди у нашому місті досить консервативні і дітей досі так виховують. Я знаю ровесників та дітей, які вже є гомофобами. У нас менталітет такий і було б добре його змінювати. Навіть ті люди, які клеїли гомофобні наліпки на вікнах “Інсайту” — це просто безпечний простір для ЛГБТ-спільноти, і вони його намагаються знищити, хоча у них є абсолютно все місто, у нас є лише один цей простір», — пояснює Ілона.
Нагадуємо, що ком’юніті-центр «Інсайт» — це центр, де представники та представниці ЛГБТ+ спільноти можуть відвідувати розважальні та освітні заходи, не приховуючи своєї орієнтації чи гендерної ідентичності. Він функціонує у багатьох містах України, зокрема в Івано-Франківську.
На противагу вищеописаним досвідам, Кріс почувається у місті доволі безпечно. Незважаючи на це, вона погоджується із тим, що у місті слід працювати над безпекою та прийняттям ЛГБТ-спільноти.
«У силу свого досвіду, ще зі школи, у Франківську я почуваюся доволі безпечно. Хоча я з тих людей, які погано відчувають небезпеку, тому скажу, що над прийняттям ЛГБТ-спільноти треба працювати далі, бо у місті залишаються ті, кому страшно навіть за руки взятись. Очевидно, що проблема ще існує», — розповідає Кріс.
На думку останньої героїні матеріалу Катерини, Івано-Франківськ продовжує бути досить консервативним містом. Через це дівчина може заявити про свою орієнтацію лише у певних колах. Тим, кому вона не довіряє — не розповідає про те, що є лесбійкою.
«Мені тут (ред. в Івано-Франківську) страшно сказати, що я лесбійка, і, що я підтримую ЛГБТ-спільноту. Тут справді почуваюся лячно, боюся осуду, кепкувань. Активно відстоювати свою позицію теж доволі страшно, бо у місті вже і гомофобні наліпки клеїли на вікна громадської організації “Інсайт” (ред. громадська ініціатива, яка підтримує ЛГБТ-спільноту у Франківську). В Україні загалом багато випадків нападу на представників ЛГБТ-спільноти, зокрема на активістів та активісток», — пояснює Катерина.
Дівчина погоджується з тим, що у місті мають розвивати толерантне ставлення до ЛГБТ-спільноти.
«Людину можуть побити просто за зовнішній вигляд. Дивує, що все це досі є. Як на мене, такі дії є відголосом 90-х або навіть радянського союзу. Думаю, у Франківську варто продовжувати працювати над толерантним ставленням. Це доволі важко, розуміючи контекст, який є у місті. Проте, якщо люди будуть більш сміливо про себе говорити, робити камінг-аути перед друзями, то поступово, хоча б такими кроками, з боку оточуючих буде більше прийняття. Ну і звичайно слід продовжувати рух громадських організацій, які є у Франківську і займаються цим», — підсумовує дівчина.
Учасниці опитування побажали не розголошувати своїх персональних даних.
Читати також: «Дуже довгий час не могла прийняти себе»: представники ЛГБТ-спільноти з Франківська про шлях усвідомлення орієнтації
Хочете бачити більше таких матеріалів? Підтримайте нас за покликанням.
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Головне фото — ілюстративне.
Авторка: Олександра Сухарник
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
